За результатами перших 5 місяців 2023 року українські виробники яловичини продовжують стабільно експортувати м’ясо. За січень-травень було відвантажено 9,6 тис. т яловичини на суму 38,1 млн $, що, відповідно, в 3,6 та в 2,6 рази більше, ніж торік. Травень місяць став найбільш результативним, оскільки продано закордон 2,5 тис. т, що на 42% більше, ніж у квітні.

Найбільшими імпортерами української яловичини були: Китай – 5,80 тис. т, Узбекистан – 1,04 тис. т, Азербайджан – 1,06 тис. т, Казахстан – 590 т.

“З початком повномасштабної війни можливості експортувати м’ясо та м’ясопродукти з України сильно ускладнилися. До війни частка перевезень яловичини автомобільним транспортом складала лише 22,4% (77,6% експортувалось морем). Однак, навіть при таких складних умовах, географія постачань не змінилась. Якщо українські експортери будуть продовжувати постачання на тому ж рівні до кінця року, то ми зможемо наблизитись до об’ємів 2021 року”, – прогнозує аналітик УКАБ Максим Гопка. 

Водночас, для українського ринку яловичини є важливим вихід на європейські ринки збуту, тому що через закриті порти логістика є дуже дороговартісною, що не дає галузі працювати ефективно.

Через те що ціни на яловичину в країнах ЄС знаходяться на високому рівні, споживання цього виду м’яса населенням поступово скорочується, і ця тенденція продовжиться в наступні роки, що підтверджується в прогнозі Європейської комісії. Передбачається, що виробництво яловичини в 2023 році може скоротитися на 1,6% і це триматиме ціни стабільно високими й надалі. 

Проте, якщо українській продукції буде дозволено зайти на ринок ЄС найближчим часом, то це дозволить:

• Стабілізуватися вітчизняній галузі: виробники матимуть можливість відновлюватися, працюючи ефективніше з  дотриманням всіх фітосанітарних норм та впроваджуючи політику декарбонізації.
• Підтримати внутрішнє споживання ЄС: через невеликі обсяги експорту, порівняно з іншими країнами, українська яловичина не зашкодить місцевим гравцям на ринку ЄС. Пропозиція на яловичину залишається низькою у всьому світі, тоді як попит високий, тобто це допоможе місцевим виробникам-країнам ЄС стабільно й надалі експортувати свою продукцію на світові ринки.