“Членство України в Євросоюзі в 2030 році – це наша ціль”, – заявив віцепрем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Тарас Качка під час hard talk з репортером Politico Бартошем Бжезінським під час конференції “Ефективне управління агрокомпаніями” (#LFM25).

На тлі фермерських протестів і складних торговельних переговорів, інтеграція потужного агросектору України до Євросоюзу залишається одним із найчутливіших питань на шляху до повноправного членства. Тарас Качка поділився баченням того, як Україна планує перетворити європейський скепсис на стратегічне партнерство, чому передбачувані правила кращі за повну свободу, і які культурні відмінності впливають на економічні переговори.

За словами спікера, ключова проблема полягає у фундаментальній різниці філософій: українське сільське господарство — це високоефективний і раціональний бізнес, а в ЄС фермерство глибоко пов'язане із соціальною ідентичністю та політикою. Попри раціональне порозуміння на рівні асоціацій щодо товаропотоків, все ще з’являються емоційні запити фермерів до своїх урядів, де Україна стає додатковим приводом для обговорення внутрішніх проблем.

Щоб подолати ці виклики, Україні доводиться оперувати не лише економічними даними, а й враховувати політичну реальність та балансувати між багатьма факторами, рухаючись до повноправного членства.

Зокрема варто враховувати такі аспекти:

• Конкуренція з Меркосур: Україна має політичну перевагу над країнами Меркосур, оскільки чітко рухається до європейських стандартів виробництва, що робить її більш природним партнером для ЄС. Українські виробники зможуть конкурувати на ринку ЄС не тільки за ціною, а й за якістю, надійністю та стабільністю постачань.
• Нові торговельні правила: перегляд статті 29 Угоди про асоціацію, який запроваджує тарифні квоти, є успіхом, бо створює довгострокові та передбачувані правила торгівлі. Оновлена редакція [відносно версії 2021 р.] передбачає збільшення квот: на пшеницю – з 1 млн до 1,3 млн тонн; ячмінь – з 350 тис. до 450 тис. тонн; птицю – з 90 тис. до 120 тис. тонн; цукор – з 20 тис. до 100 тис. тонн та інші.
• Односторонні заборони: блокади кордону з боку Польщі, Угорщини та Словаччини є радше внутрішньою проблемою ЄС – торговельна політика є виключною компетенцією інституцій ЄС, а не окремих держав-членів. Односторонні заборони підривають цілісність спільного ринку та єдність Євросоюзу. Водночас дані та цифри не підтверджують завдання значної шкоди українського експорту європейському ринку. Україна готова до будь-яких перевірок та розслідувань з боку Єврокомісії, щоб розвіяти "психологічні страхи" та довести, що українські аграрії є партнерами, а не загрозою.

“Адаптація до стандартів Європейського Союзу в частині безпечності продукції, пестицидів та добробуту тварин – обов'язковий та безальтернативний етап на шляху до членства. Україна ніколи не ставитиме питання про винятки з цих правил. Наша стратегія — не сперечатися про доцільність вимог, а максимально швидко і ефективно їх впровадити. Набагато краще вступити до ЄС і вже зсередини, як повноправний член, брати участь у дискусіях про майбутню трансформацію цих стандартів. Історичний досвід показує, що це реалістично зробити до 2030 року: частина країн, які приєдналися до ЄС раніше, ухвалили всі необхідні норми за чотири роки. Ми готові повторити цей шлях”, – підсумував Тарас Качка.