Агросектор, рентабельність, льон, кількість центнерів з гектара - чи часто в наш час широкий загал оперує цими словами? Зараз в тренді загальна геополітична заклопотаність і роздуми щодо подальші долі країни. Очевидно, має статися щось надзвичайне, щоб агротематика вийшла в «медіа-топ».
А чи потрібна сенсація? Або просто більше уваги громадськості та центральної влади до вирощування льону - традиційного для України і незаслужено забутого сегменту агросфери.  І увагу звернути є на що. Про це хочемо сказати ми, представники середнього класу, що підіймають цей перспективний сегмент. Перспективний як для створення нових робочих місць в селі, так і для розвитку економіки держави.
Отже, льон олійний по-українськи - що добре, а що необхідно поліпшити.
Умови вирощування. Про це говорити приємно, це наша земля, наш клімат. На моєму рідному Поліссі свого часу льон був основною культурою поряд із картоплею та хмелем. У це важко повірити, але 20 років тому Житомирська область «давала» 5% світового виробництва волокна з льону. Льон може терпляче перенести посуху, пристосований до наших дерно-підзолистих грунтів. Ми вирішили відродити збиткове агровиробництво. І вже на другий рік власний досвід показав досить високу рентабельність вирощування - 49%. Це означає, що вихідна вартість товарних зерен з одного гектара може бути практично в два рази вище витрат на виробництво цього гектара. З гордістю можемо відзначити хороший рівень того самого «центнера-з-гектара», показаного нами - 12ц/га. Для прикладу - одні з лідерів цього ринку, американці, збирають до15ц/га, канадці від 12 до 15ц/га, в Росії показник коливається від 8 до 12 ц/га.
Ринки збуту. З цим все не так однозначно. По суті, зараз насіння льону олійного є експортною культурою в Україні. Тільки 15% врожаю льону в Україні переробляється. Культура споживання масла з льону у нас поки розвинена не так сильно, як в іншому цивілізованому світі. Для нас масло з льону є як би частиною якогось особливого здорового способу життя, хоча за кордоном його споживання розвинене дуже широко. І в підсумку, український льон експортується в європейські країни - Італію, Бельгію, Німеччину, Польщу і навіть Литву. Ми експортуємо льон в Австрію.
Умови експорту. У ситуації, що склалася - це питання дійсно державної ваги. Йдеться, звичайно ж, про 10% мито на експорт українського льону. Її створення було ініційоване організацією «Укроліяпром» ще в 1999 році, поширювалося, крім льону, на насіння рижика та соняшника. Метою був захист інтересів внутрішніх підприємств по переробці масла. Для переробників соняшникової олії це мало велике значення і хороші результати. Але, повторюся - підприємств по переробці саме зерен льону в Україні одиниці, їх менше стало саме із тих пір. У підсумку, до ціни експортованого українського льону додається вартість доставки в Європу і ті сама 10% на мито. Тож виникають певні складнощі з ціновою конкуренцією. Адже, наприклад, в Росії і Казахстані, які також активно вирощують льон, вивізного мита немає, та й собівартість вирощування нижче. Відповідно, нижче і ціна на європейських ринках.
Світові виробники. Крім уже згаданих США, Казахстану і Росії, активно вирощує льон Канада. По суті, вони є лідерами ринку, виробляючи в середньому понад 500 тис. тонн в рік. Чи не тому, що там велика українська діаспора?
Але якщо серйозно, то льон дійсно може стати і стратегічним українським продуктом і стратегічною галуззю сільського господарства, дати робочі місця і відродити село. Підтримці цієї ідеї буде присвячений щорічний «Фестиваль льону», який пройде в серпні цього року в Житомирській області. Сподіваємося на присутність і подальшу підтримку представників центральної влади. А ми свій «центнер-з-гектара» будемо збільшувати.

Ірина Костюшко, власниця агрофірми «Зоря», депутат Житомирської облради